вівторок, 29 листопада 2016 р.

Се любов моя плаче так гірко...

2016 рік - рік Івана Франка


Важко знайти у світовій культурі людину такого безмежного творчого діапазону, як Іван Франко. Люди такого масштабу діяльності репрезентують не лише свій народ і свою епоху, а й цілу світову культуру. Та в особистому житті вони залишаються, як і більшість простих людей, нещасливими. «Тричі мені являлася любов, – зізнається поет, – тричі в руці від раю ключ держала», і тричі поет розминався зі своїм щастям. Чи винен Іван Франко, що втратив Ольгу Рошкевич?  Чи хотів злого, коли вирішив поєднати своє життя з Ольгою Хоружинською вже не з любові, а з глибокої поваги до неї? Чому не відповіла взаємністю Юзефа Дзвонковська і була вражаюче байдужою до поета Целіна Журовська? Відповіді на ці запитання шукали члени клубу «Сузір’я» під час літературно-музичної композиції «Се любов моя плаче так гірко...», присвяченій 160-річчю від дня народження поета і 120-ій річниці виходу в світ збірки «Зів’яле листя».                         
Своїм життям і своєю творчістю поет довів, що любов стояла і стоїть біля витоків життя. Вона робить людину кращою, зігріває її теплом, дає наснагу для діяльності і творчості.




Немає коментарів:

Дописати коментар