Хризантеми
На
осінній порожній клумбі.
Де
від літа залишився щем,
Розцвіли
почуттям мої любі
Білим
цвітом кущі хризантем.
Розцвіли
за три дні до Покрови,
За
якою, бува, вже сніжить,
Біля
Роставиці у лузі підкова
Першим
льодом, як місяць блищить.
Не
дай, Боже, так статися нині,
Що
ж тоді мені з вами робить?
Помирати
край вікон не кинеш,
А
зірвати в букет то ж убить.
Як
мені обминуть цю дилему
В
переддень спроб підступних зими?
Хризантеми
мої, хризантеми,
Чом
ви пізно отак розцвіли?..
|
Рідний край
Де
з дубами берізки повінчані
І
ранкову росу пташка п’є,
А
ромашками луки заквітчані, -
Тут
минуло дитинство моє.
Там
у лузі я з вітром змагався –
Хто
хутчіш до містка добіжить.
В
Роставиці прозорій купався,
Милувався,
як сокіл летить.
І
ловив я долонями сонечко,
Ще
й на хмарці у мріях я плів.
А
під хатою біля віконечка
Жасмин
білий рясненько цвів.
Рахував
роки свої веснами
І,
вклоняючись низько житам,
Я
в’язав снопи перевеслами
З
того жита, що зветься життям.
|
четвер, 8 жовтня 2015 р.
Барвінкова Сквирщина Василя Скрида
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар