Костянтин Мордатенко — член Національної спілки письменників України, лауреат
Білоцерківських міських літературно-мистецьких премій ім. І.Нечуя-Левицького та молодіжної ім. М.Вінграновського.
Я — Українець, це Моя Земля!
Люби Україну із радістю, з болем,
до дихання цвіту в снігу,
до гулу розкотистого, коли бджоли
згинають ромашку в дугу.Мордатенко К. Тридцатое февраля : стихи / Кость Мордатенко ; [ред. В.О.Іванців]. – К. : ВЦ “Просвіта” ; Біла Церква : Альманах “Біла Церква”, 2008. – 98 с.
Я поэзию неба запоем
прочитал
в аромате акаций
и
весне аплодирую, стоя,
восхищаясь,
берёзовой грацией.
Мордатенко К. Любовоспас : поезії / Костянтин Мордатенко ; передм.
П.Розвозчик. – К. : ВЦ “Просвіта”, 2008. – 164 с.
До того Ти рідна мені і близька...
Водночас люблю і зрікаюсь...
Я – море, а Ти – моя сіль морська...
Кохаю, грішу і не каюся...
... заздрю літам, плачу без сліз;
серце, як річка в січні...
Сонце віддам вірш на заміс...
душа й музика – вічні...
Святій Україні не дай розколоться -
люби до нестями її...
люби до нестями її...
Будь мені, Річко, матір’ю купо́ваною,
втопи негаразди й закрий куп’єва́хою…
Об
тишу розбився місяць
уповні.
Доля
завше дає щастя ва́гом...
Слово чорніє, падає ніч
в паузи, тиша ясніша...
Вірші розтерті з цукром й порічками
солодко серце тішить...
Надривно і щемливо
у підвіконня сповідався Дощ...
Вугілля в грубі скиглило, скавчало,
мов зголодніле і самотнє цуценя...
Яка гармонія, який дует...
Мордатенко К. Шум великої води / Костянтин Мордатенко. – Тернопіль :
Вид. Сорока Г.І., 2009. – 39 с.
До Господа - молитва засяг;
гріхи, мов кучері ростуть...
Якщо зробив добро - не кайся...
Більше від смерті — щастя боюся,
бо воно таке швидкоплинне...
Мордатенко К. Кров з-під криги : вірші / Костянтин Мордатенко. – Тернопіль : Вид. Сорока
Г.І., 2009. – 87 с.
Вінчати вітер дві стихії звик,
бо у житті немов на довгій ниві.
Як молодята в церкві на рушник,
на землю Дощовиця й Сніг ступили...
Мордатенко К. Шерхіт віддзеркалення : поезії / Костянтин Мордатенко. – Біла Церква :
Буква, 2010. – 15 с. [1] с.
Найважче – кращати...
День зріс від зірки цяти.
Як писанка від крашанки,
так відрізняється
людина від Ісуса...
Мордатенко К. Молитва немовляти : поезії / Костянтин Мордатенко ; передм. П.Розвозчик. – К. : ВЦ "Просвіта", 2009. –
47 с.
Липневі ночі не приносять відпочинку,
висушує спекота почуття.
В колисці Місяць вигойдав дитинку:
День народився –
надихнув життя.
В землі порепане зерно...
Думки не вимовлені вголос...
Мордатенко К. Збогарадитися злиднів : поезії / Костянтин Мордатенко. – К. :
ТОВ "Вид-во Євшан-зілля", 2010. – 24 с.
Хмари як неба зажимки,
відкривається - пишу...
і не загоїться крушина...
поезія - найтонший шурф...
У віршах, як у боргах, нічого...
Знов збірка, ще, іще, іще...
відкривається - пишу...
і не загоїться крушина...
поезія - найтонший шурф...
У віршах, як у боргах, нічого...
Знов збірка, ще, іще, іще...
Мордатенко К. Квітка Цісик / Костянтин Мордатенко. – К. : ВЦ "Просвіта", 2010. – 15 с.
Дзвенить, мов мідь, широкий шлях
розпоролось небо... сонце впало
на берези – поломало... сік цідив –
наче рими – вірш... Горів осколок:
душі Україною...
Мордатенко
К. Супокій знемаги / Костянтин Мордатенко. – К. : ВЦ «Просвіта», 2010. – 24 с.
Як до чорної одежі сонце пристає,
так до України горе... зчаста.
Сил немає – змучене й старе –
підбирати викинуте щастя...
Мордатенко К. Сновидіння каміння : сонце в росі,
місяцелан, рябизна, жмури, мигтіння і посмішка: мудрагель / Костянтин
Мордатенко. – К. : ТОВ "Вид-во Євшан-зілля", 2011. – 48 с.
Поезія, кажуть, харпачка,
для мене ж вона – цариця!
Найщасливіший і найбагатший
з нею...
Мордатенко
К. Віршовіра «Сонцевиявлення бузку» / Kостянтин Мордатенко. – К. : ВЦ «Просвіта», 2010. – 16 с.
Гребінцем розчісую голови віршам..
... знайшов слова і прості, і безцінні,
в яких така любов до України,
що навіть важко уявити, що це за любов:
коли губи перебирають
слова пісні... Гребінцем розчісую голови віршам..
Мордатенко К. Фіброз
байдужости : гибель упростяж / Костянтин Мордатенко. – К. : ТОВ "Вид-во Євшан-зілля", 2010. –
23 с.
Ніч з римами поцупив крук,
поезія поблизу:
сонце, мов цукерку малюк,
росу злизує...
З тобою, Мово, страж держу.
Напоготові!
Мордатенко К. Паустовський : тектонічна трагедія. / Костянтин Мордатенко. – К. : ВЦ «Просвіта», 2010. – 16 с.
Понад людські сили:
гартувати ненависть до себе...
перероджуватись!...
Люди давно простили.
Мордатенко К. Чернетки
зімкнутих повік – зболення / Костянтин Мордатенко. – К. : ВЦ "Просвіта", 2010. – 15
с.
Художникам краще за інших: картини розуміють
навіть ті, хто не вміє читати... І – будь-ласка – дорого
коштують... Отакої... Мабуть,
література глибша за суттю...
Мордатенко К. Лебердаші гарцівниці : танкове
освячення / Костянтин Мордатенко. – К. : TOB «Вид-во Євшан-зілля», 2010. –
16 с.
Люди живуть, щоб добре жити;
любов до себе – на чолі моралі...
Слід відновити любов до ближнього...
Ера милосердя – більше віддавати, ніж брати.
Мордатенко К. Катаракта мраки : щоденники катапульти /
Костянтин Мордатенко. – К. : ТОВ «Вид-во Євшан- зілля», 2011. – 24 с.
... такі густі писати тексти,
мов стиснуті дощі громами,
п’янкі
метафори загнести;
нові знаходить рими пряні...
Мордатенко К. Аніфатій Свиридюк : заримований біль,
замерзлий в сльозі, на щоці громовиці / Kостянтин Мордатенко. – К. : ТОВ «Вид-во Євшан-зілля», 2011. – 24 с.
... вірші на попіл побили тишу:
медвяно поезія гусне...
скільки подужаю Зла – стільки знищу:
шипить, наче міх у
кузні...
«... Ви збірочки мої шукатимете, намагаючись
усі зібрати, а знайшовши, ронитимете дух за ними, бо від них - Нова Доба
Поезії...»
Мордатенко К. Рідокоханок : поезії / Костянтин Мордатенко. – К. :
ТОВ «Вид-во Євшан-зілля», 2011. – 84 с.
Сили дев’ясила не збагнути
без дерев, розп’ятого смичка;
затуляє прірву м’ята-рута,
де потічок за рікою в чвал...
Мордатенко К. Зморшка
крику під крапкою знака оклику / Костянтин Мордатенко.
– К. : ТОВ "Вид-во Євшан-зілля", 2011. – 24 с.
Поет не той, хто римує доладно,
співає: «Люблю Батьківщину!»,
а хто на життєвім шляху не раз падав,
підводився, здатний на вчинок...
Мордатенко
К. Живокіст : поезії / Костянтин Мордатенко. – К. : ТОВ «Вид-во Євшан-зілля», 2012. – 72 с.
... вигорають пелюстки,
згортається Об’явлення пророцтвами;
спиняю лезо Словом, Йду на Ви!
Вкраїнська Мово, кріпка, суща, моцна...
Зірвалось яблуко, мов серце впало,
цвіркун замовк, а вітер стріпонувсь;
гойдався вірш у тиші, як вбгало;
цей місяць, наче вицвілий картуз....
Немає коментарів:
Дописати коментар