Усі шляхи ведуть до Кобзаря

           

22 травня виповнилося 153 роки з дня перепоховання Тараса Шевченка. Він помер у Петербурзі, але, як і заповідав, спочив на Дніпрових кручах. Поета не стало 10 березня 1861 року. На третій день він був похований на Смоленському цвинтарі. Віддати останню шану Великому Кобзарю прийшли Достоєвський, Лєсков, Салтиков-Щедрін, Тургенєв, Некрасов, представники української, польської, грецької громад Санкт-Петербурга. Ще в день смерті Тараса Шевченка його друзі - художник Григорій Честахівський, брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські - вирішили виконати волю поета і поховати його в Україні, адже передсмертними словами 47-річного Шевченка були:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

           Невдовзі українська громада міста домоглася дозволу царської влади на перепоховання поета. Супроводжували труну Кобзаря Олександр Лазаревський і Григорій Честахівський. 27 квітня вони прибули до Москви, де труну поета встановили в Тихонівській церкві. Прощатися з Кобзарем прийшли не лише українці, а й росіяни. В Україну труну везли кіньми. 18 травня домовину з прахом Шевченка було доправлено до Києва. На київському ланцюговому мосту труну Шевченка до самої церкви Різдва Христового на Подолі несли студенти Київського університету. Труна перебувала в церкві до 20 травня, а вранці на руках її понесли до пароплава "Кременчуг", який узяв курс на Канів. Прощання з поетом відбувалося в Успенському соборі в Каневі. Настоятель Канівського Успенського собору Гнат Мацкевич виголосив пророчу промову: "Благовій, Малоросіє, перед містом Каневом: у нас поховано Тараса Шевченка!" До місця поховання - Чернечої гори - труну знову понесли на руках. 22 травня після богослужіння прах Шевченка було поховано на Чернечій горі біля Канева - в місці, яке відповідало його "Заповіту".                                                                                                                   Незабаром могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора отримала назву Тарасової.

Панихида під час перепоховання праху Шевченка. Київ, травень 1861 року

Селяни копають могилу Т.Шевченку в Каневі

Перша могила на Чернечій горі у Каневі, з дерев'яним хрестом. 1861 рік