понеділок, 7 квітня 2014 р.

Квітнева ластівка день починає, а соловей кінчає

Якщо березень весну, наче наречену, лишень приводить у гості, то квітень її зустрічає як повноправну господиню: луки, узліски, видолинки зодягаються у зелень, з'являються перші весняні квіточки. Обіч осель прокльовуються тендітними списами півники. Ці справжні рицарі найпершими оповіщають, що весна оселилася біля хати: Незважаючи на ще частенькі морози, вони мужньо переносять випробовування своєї долі. Від того й казали: з'явилися біля оселі півники — весна присіла на призьбі».
Четвертий місяць року, як ви пам'ятаєте, в давнину на Україні іменувався березнем. Лише у XVI столітті в літературній мові з'явилося сучасне означення «квітень». Але найактивніше почала вживатися ця назва лише на початку нинішнього століття.
Письменники ж послуговувалися переважно словом «апріль» — од латинського «апріліс», чи ще давнішого — «апрілюм», або «апрікус», себто «сонячний». Про-те Яків Головацький в альманасі «Вінок русинам на обжинки» ще вживав назву «березень» як дублет «квітня».
А ще у різних регіонах України користувалися діалектичними накличками. В західних областях в активному вжиткові був «квітень», на Поліссі (до речі, ця назва деінде збереглася й до сьогодні) — «краснець». Зустрічаються й інші — «лукавець» (на ознаку примхливої погоди), «снігогін», «дзюрчальник», «водолій» .
Одначе найпершою давньоруською назвою, як засвідчують історичні джерела, був «цвєтень». Подібні паралелі є і в інших слов'янських народів: у болгар -«цветник», чехів і словаків — «кветень», поляків — «квєцєнь», сербохорватів -«цвьотань». У білоруській мові закріпилася назва «красавік».
7 КВІТНЯ - БЛАГОВІЩЕННЯ
Третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового. Його встановлено в пам'ять одержання Дівою Марією благої вісті про те, що вона стане Божою Матір'ю. За переказами, коли їй було 12 років, Бог сповістив, що вона народить Сина Божого. А після того, як Марію заручили з 82-річним Йосифом, з'явився до неї архангел Гавриїл і сказав: "Радуйся, благодатна, Господь з тобою".
В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву третьої зустрічі весни (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби, після чого можна копати чи орати землю.
Цього дня випускають на волю пташок, щоб співали, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив. А інших тварин виганяють на подвір'я, щоб весну чули. Виставляють вулики. Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

Прислів'я, пов'язані з цим святом, стверджують:
  • Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.
  • Якщо на Благовіщення лежить сніг - літо неврожайне.
  • Благовіщення без ластівок - холодна весна.
  • На Благовіщення всяка гадь вилазить з гнізда.
  • На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.
  • На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає.
  • На Благовіщення птиця гнізда не в'є.
  • Як на Благовіщення півень на порозі нап'ється, то на Юрія віл напасеться.
  • До Благовіщення кам'яна весна

Використана література:
Українські традиції / Упорядкування та передмова О.В.Ковалевського; Худож.-оформлювач І.В. Осипов. - Харків: Фоліо, 2007. - 573 с.

Це видання - унікальна антологія, чудове джерело для всіх, хто хоче відчути, чим жив український народ від давніх-давен до нашого часу. 
Народні пісні, українські легенди й думи, життя перших руських святих, а також інші цінні пам'ятки, - усі разом, зібрані тут матеріали формують цілісну картину духовної й культурної діяльності українців у різні часи та епохи.

Скуратівський В. Український рік: розповіді / Василь Скуратівський; іл. Євгена Попова. - К.: Веселка, 1996. - 238 с.: іл.

Ця книга - своєрідна енциклопедія українського народознавства, яка увібрала в себе багатющий досвід народних спостережень про погоду, розповіді про походження назв місяців, тижнів, днів, про те, коли краще розпочинати і завершувати ту чи іншу роботу тощо.

Немає коментарів:

Дописати коментар