Секрети українського лялькарства

З давніх давен у кожній українській родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом єднання матері і дитини. Бо мати, ідучи на роботу і залишаючи дитя вдома, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив'язувала паличку і давала як іграшку, як забаву для дитини. Відродити давню традицію українського лялькарства вирішили члени клубу "Сузір'я" Академії пенсіонерів. На чергове засідання завітала майстриня Віолетта Гуменюк, яка провела показове заняття з виготовлення ляльок-мотанок. На початку зустрічі присутні дізналися про історію виникнення цієї ляльки. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування та має бути безликою. Спідниця уособлює землю, сорочка - три часи: минулий, теперішній, майбутній, головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – зв'язок із небом. У кожної майстрині вийшла своя лялька – вишукана і неповторна. Зважаючи на те, що пані Віолетта модельєр-конструктор, її лялька надзвичайно досконала. 

                «Вчитись ніколи не пізно» – під таким девізом члени Академії навчаються всьому новому. Тому на наступному занятті «академіки» вирішили продовжити виготовлення ляльки, але за більш складнішою технологією.