Об’єднуємо Україну Тарасовим словом

З нагоди 210-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка у бібліотеці відбулася літературна година «Об’єднуємо Україну Тарасовим словом». У читальній залі зібралися члени клубу «Серпанок», щоб віддати шану великому Кобзарю та генію українського народу. Людмила Плохотнюк розповіла присутнім про життєвий та творчий шлях поета, провела літературну вікторину «Знавці творів Шевченка», навела цікаві факти із життя Тараса Григоровича.

Юні читачі бібліотеки Ліза Тентюк і Соломія Кириченко, учасниці міського онлайн конкурсу «Тараса думки будуть жити віки», виконали вірші «Доля» та «Ой, гляну я, подивлюся». Під час заходу звучали і геніальні твори поета: уривки з поем «Катерина», «Швачка», «Гайдамаки», балад «Причинна», «Утоплена». У виконанні членів клубу проникливо прозвучали пісні «Думи мої, думи мої» та «Не женися на багатій».

Людмила Анатоліївна наголосила, що Тарас Шевченко не просто творив, а надихав до патріотизму, боротьби за правду, свободу та гідне майбутнє нашої країни. Треба всім пам’ятати великого Кобзаря, читати його твори, любити Україну, як любив її наш пророк – Тарас Григорович Шевченко.

Кольори емоцій Галини Невінчаної

Зустріч з письменниками, презентації нових книг- це завжди подія в повсякденному житті бібліотеки. Адже читачам дуже важливо знати, як народжуються книги, хто їх редагує, ілюструє. Хто вони - головні герої книги? Як склалася їхня доля в реальному житті? На такі і багато інших запитань відповіла на зустрічі з десятикласниками ліцею "Білоцерківський колегіум" відома письменниця-краянка, член Національної спілки письменників України, лауреатка міської літературно-мистецької премії ім. І.С.Нечуя-Левицького Галина Невінчана. Пані Галина розповіла учням про свій шлях у літературу, показала відеопрезентацію художніх картин про свою родину, наголосивши, що письменництво для неї почалося з малярства. Маючи батька інженера-будівельника за фахом і художника за покликанням, Галина Вікторівна унаслідувала від нього неабиякий хист до малювання. Тож не дивно, що вона відома ще й як талановита художниця, дизайнерка.

Затамувавши подих, учні слухали сумну родинну історію Невінчаних, адже батько і мама Галини Вікторівна - колишні в'язні ГУЛАГу. Свою книгу "Зерна і жорна" письменниця присвятила своїм батькам і всім тим, чиї життя перемололи жорна найжорстокішої з імперій, яка і зараз продовжує нас знищувати. "Щоб не лише вижити, а й перемогти, - зазначила пані Галина - кожен українець повинен на відмінно знати рідну мову, історію і, щоб бути здоровим, сильним і мужнім, з дитинства потрібно займатися фізичною культурою і спортом".

Історичний роман "Амури і конкури" авторка присвятила своєму дідові - Івану Невінчаному. Саме його нотатки, написані на початку минулого століття, лягли в основу цієї книги, сповненої і романтичних, і трагічних подій.

Згаданими вище книгами Галина Вікторівна щедро обдарувала нашу бібліотеку і бібліотеку колегіуму.

Ще нам, браття українці, усміхнеться доля!

10 березня – День Державного Гімну України, одного з головних символів держави поряд із прапором і гербом. 

Саме цього дня у 1865 році в польському місті Перемишль на Шевченкових роковинах вперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського.

На музично-поетичній годині "Ще нам, браття українці, усміхнеться доля" найменші читайлики книгозбірні прослухали цікаву інформацію бібліотекарки Галини Чередник про історію створення найурочистішої пісні нашої країни. Діти з цікавістю відповідали на запитання вікторини та з задоволенням виконали гімн України.

Плекайте мову. Пильно й ненастанно!

В межах Всеукраїнського проєкту «Єдині» 7 березня у бібліотеці відбулося чергове засідання розмовного клубу «ПроМова». На зустріч з відвідувачами книгозбірні завітала координаторка проєкту в Києві та Київській області Маргарита Самойлюк.

Пані Маргарита познайомила присутніх з планом вивчення та вдосконалення знань з української мови та методиками й практичними завданнями, які будуть використовуватися модераторкою проєкту, вчителькою-методисткою Білоцерківської гімназії-початкової школи №6 «Перспектива» Тетяною Омельченко.

Тетяна Вікторівна розповіла учасницям заходу про багатство української мови. Членкині клубу згадували фразеологізми та використовували їх описуючи свій психологічний стан, а також вчилися розповідати про себе, використовуючи іменники і прикметники.

У планах клубу – зустрічі з відомими письменниками, акторами, журналістами, які будуть проходити як у бібліотеці, так і в режимі онлайн.

Нещодавно організатори проєкту «Єдині» провели анкетування серед мешканців Білої Церкви, яке показало, що серед охочих поліпшити знання української мови є багато молоді. Тому, саме для цієї категорії містян, буде організований молодіжний клуб, який працюватиме у бібліотеці в неділю. Про розклад занять бібліотечні фахівчині повідомлять додатково.

У чарівний день весни щиро посміхніться ви!

Завжди приємно зробити своїми руками подаруночок подрузі, сестричці, мамі, або бабусі. До свята весни ідеально підходять листівки, виготовлені в техніці скрапбукінгу (дослівно перекладається, як «книга зі шматочків»).

Наші допитливі читайлики клеїли, вирізали, фантазували над створенням такої листівки під час зустрічі в творчій майстерці "Скринька ідей" разом з Наталією Домащук. Такий сюрприз приємно здивує і порадує найрідніших.

Весна і жінка – між собою схожі, обоє випромінюють тепло

Весна – це та пора року, яку всі з нетерпінням чекають, втомившись від холодної зими. У перші весняні дні у бібліотеці відбувся пісенний вернісаж «Весна і жінка – між собою схожі, обоє випромінюють тепло». У читальній залі зібралися члени клубу «Сузір’я», щоб у дружньому, затишному колі привітати коліжанок зі святом весни.

Керівниця клубу Тетяна Сулейманова не оминула увагою жодну з учасниць клубу, у складі якого більше 50 представниць прекрасної статі. Тетяна Іванівна привітала березневих іменинників, а також відмітила подружжя Людмили та Миколи Макарових, які багато років разом відвідують засідання клубу, подякувала усім, хто у цей важкий час своєю працею та донатами допомагає військовим.

Прекрасним подарунком для жіноцтва був виступ вокального ансамблю «Співограй». Наталія Мельник, Олександр Матвієнко і Людмила Безкрила виконали гумористичні мініатюри та чудові пісні про кохання, вірність та красу.

Присутні були у захваті від пісні поета-пісняра Анатолія Кульчицького «Білоцерківчаночка», яка у виконанні Наталії та Олександра прозвучала вперше.

Окрасою заходу став виступ викладачки музичної школи №2 Ірини Зіневич, яка зачарувала усіх прекрасною грою на скрипці.

Ми шану складаємо тобі, Кобзарю!

В історії кожного народу, серед її великих творців, є люди, імена яких оповиті невмерущою любов'ю та славою. Таким для українців є Тарас Григорович Шевченко. 9 березня йому виповнюється 210 років від дня народження. На Шевченкові березини "Ми шану складаємо тобі, Кобзарю!" до 2-В класу БПЛГПш №16 завітали бібліотекарі філії №4 сімейного читання. Галина Чередник розповіла про дитячі роки поета та цікаві факти з життя і творчості Великого Кобзаря.

Діти змістовно відповідали на запитання вікторини та розв'язували кросворд. А як же гарно малеча декламувала вірші українського пророка, який щиро любив дітей, називаючи їх "янгелами". До творів Шевченка другокласники намалювали чудові малюнки з пейзажами рідної природи.

І дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам'ятатимуть його заповіт:

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

Володимир Івасюк. Життя як пісня

В історії кожної нації є постаті, які визначають обличчя епохи. Власним життям вони щедро віддають по краплині своєму народу все, чим нагородила їх доля. До таких особистостей в українській історії 70-х років належить Володимир Івасюк. Постать, яка за своє коротке життя стала легендою. Він автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Був професійним медиком, живописцем, скрипалем, грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Володимир Івасюк – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України.

4 березня виповнилося 75 років від дня народження одного із основоположників української естрадної музики Володимира Івасюка. На вечорі пам'яті «Життя як пісня», який пройшов у бібліотеці для членів клубу «Серпанок», присутні дізналися про трагічну і водночас величну долю знаменитого поета і композитора.

Завідувачка Катерина Волинець розповіла про цікаві факти з біографії Володимира Івасюка, його історії кохання, які надихали на створення геніальних музичних творів та продемонструвала слайди презентації «Візьми з собою мою пісню – я в неї щастя наспівав». Керівниця Клубу Людмила Плохотнюк розповіла легенду про квітку червону руту, а також разом з Тамарою Кучеренко декламувала вірші Івасюка та посвяти йому друзів і колег. А Тетяна Полторацька зачарувала усіх чудовим виконанням пісні «Балада про мальви»  

Присутні переглянули музичні кліпи на пісні у виконанні автора та народних артистів України «Водограй», «Залишені квіти», «Я піду в далекі гори», «Запроси мене у сни свої».

Читачі, що завітали на цей вечір, отримали неймовірні враження і насолоду, маючи змогу доторкнутися до прекрасної музично-поетичної спадщини Володимира Івасюка. Його пісні звучать і сьогодні, вони популярні, їх знають як старші, так і молоді люди, а сучасні виконавці їх переспівують.

Квіти весняні – ніжні тюльпани

Весна дарує нам перші теплі промені сонця і безліч чудових квітів. А щоб мати чудовий букет, не обов'язково їх зривати. Ми можемо цю красу виготовити своїми руками. І знову у бібліотеці на творчій майстерці "Скринька ідей" разом з майстринею Наталією Домащук  діти шили, клеїли, творили чудові квіти - текстильні тюльпани. Вони стануть чудовим подарунком для найрідніших. А ще такий майстер-клас допомагає розвивати мистецький хист і виховання художнього смаку.

Великий майстер слова

2 березня виповнюється 165 років від дня народження класика єврейської і світової літератури Шолом-Алейхема. 

Його справжніє ім’я – Шолом Нахумович Рабинович. А свій літературний псевдонім він узяв від традиційного єврейського вітання «Шолом-Алейхем», себто «мир вам», що так актуально звучить сьогодні на всіх мовах світу!

Таким був погляд письменника на світ, а кредо, за його ж словами, «писати правду з глибини душі, кров’ю серця, але – для радості!»

Народився в місті Переяславі на Полтавщині (тепер Київська область) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули в невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії (тепер село в Бориспільському районі Київської області). Жив у Ржищеві, Лубнах, Білій Церкві, Богуславі, Одесі. Найдовше — у Києві. Згодом, на чужині, писав: "...лиш той, хто народився й виріс на Україні, може оцінити аромат прив'ялого цвіту бузини".

З 1876 року працював домашнім вчителем дочки Ольги магната Елімелеха Лоєва, з якою згодом одружився. У 1883—1887 роках жив і працював у Білій Церкві (13 вересня 2020 року в місті Біла Церква відбулось відкриття скульптурної композиції на честь письменника).

Шолом-Алейхем багато подорожував, відвідав Женеву, Лондон, Варшаву, Вільно, Берлін та інші міста світу, де виступав перед своїми читачами. У 1907—1914 роках жив у Італії та Швейцарії.

У 1915 році переїхав до Нью-Йорка, де і помер.

Літературна діяльність Шолом-Алейхема розпочалася наприкінці 1870-х років, коли у періодичних виданнях було опубліковано кілька кореспонденцій і статей мовою їдиш. Перші художні твори — повість «Два камені» та оповідання «Вибори» (обидва 1883 року). Тоді ж уперше підписався псевдонімом Шолом-Алейхем.

Головні герої — бідні «маленькі люди», які, незважаючи на важке, злиденне життя, оптимістично дивляться у майбутнє, з гумором оцінюють своє становище, вірять у справедливість та мудрість Творця.

Першими книгами серії стали романи Шолом-Алейхема «Стемпеню» (1888) та «Йоселе-Соловей» (1890).  У 1894 році видав першу повість із широко відомого циклу «Тев'є-молочар» (1894-1914). Цей «сільський єврей» з грубою зовнішністю та ніжною душею стає одним із улюблених типів письменника.

Герої дитячих оповідань Шолом-Алейхема, незважаючи на безрадісні умови життя, все ж усміхаються та жартують. Життя дітей відображено в повісті «Хлопчик Мотл» (1907-1916), збірках «Оповідання для дітей» (1886-1916), «Пісня пісень» (1909-1911). Останнім твором своєрідного триптиха (перші два — «Стемпеню» та «Йоселе-Соловей») з життя єврейської художньої інтелігенції став роман «Мандрівні зорі» (1909-1911).

В останні роки життя Шолом-Алейхем завершив працю над циклами оповідань «Тев'є-молочар», «Менахем-Мендл», «Хлопчик Мотл». Він написав цикл оповідань, комедію «Крупний виграш», автобіографічний роман «З ярмарку».

Творчість письменника забарвлена українським колоритом, у творах подано описи української природи, використано українську лексику, фольклор.

Більшість подій, про які пише Шолом-Алейхем, відбуваються в Україні. Втім, українські міста та їхнє населення у творах Шолом-Алейхема відіграють хіба що роль декорацій, на тлі яких розгортається драма єврейської громади. Часом він надавав містам і містечкам умовні назви: Київ — Єгупець, Боярка — Бойберик, Одеса — Чорноморськ. Однак навіть окремі штрихи, якими він змальовував оточення єврейської громади, є цінними для нас, бо нанесені рукою очевидця. До того ж вони, переважно, надзвичайно влучні.

45 років життя письменника пов’язані з Україною. Сюди він так і не повернувся.

У день його похорону, 13 травня 1916 року, єврейські крамниці Нью-Йорка були зачинені — усі проводжали Шолом-Алейхема на цвинтар у Квінсі. Хоча він мріяв бути похованим у Києві.

Шолом-Алейхем написав десять романів, двадцять п'єс, сотні повістей та оповідань, багато статей. Твори письменника перекладені десятками мов світу.