Польські Національні читання у бібліотеці

Ідея Національного читання з’явилася у Польщі у 2012 році. Тодішня Президентська пара, Анна і Броніслав Коморовські, запропонували полякам разом зібратися і почитати «Пана Тадеуша» Адама Міцкевича. Відтоді спільне читання відбувається кожного року, а ідея настільки сподобалася полякам, що до участі в Національному читанні долучається щоразу більше міст, навіть закордонних. Книгою Національного читання 2017 року стала п’єса «Весілля» Станіслава Виспянського.

         Станіслав Виспянський – польський поет, драматург, живописець. Будучи патріотично налаштованим письменником, створив серію символічних національних драм, пройнятих художньою філософією руху «Молода Польща». Неофіційно його називали «четвертим польським пророком» (поряд з польською «трійцею» поетів-пророків (Міцкевичем, Словацьким, Красинським).

         У суботу, 2 вересня, у бібліотеці пройшли «Національні читання», організовані ГО «Товариство польської культури імені З. Красинського». Голова товариства пані Олена Хоменко розповіла присутнім про творчість Станіслава Виспянського. Учні СПМШ № 16 Валерія Війницька, Руслан Скавронський та учениці БСШ №1 Юлія Абрамова і Таїсія Архипенко прочитали уривки з п’єси «Весілля», передавши атмосферу польського суспільства початку минулого століття. Цікавим був виступ гостя з Польщі Марека Ольчака, який розповів про особливості цьогорічних Національних читань, а бібліотекарі підготували підбірку книг польських письменників, а також літературу про рід Браницьких.

Першовересень до школи кличе, нових знань усім нам зиче!

1 вересня – День знань, хвилююче свято для всієї родини. Цей день є світлим і радісним для тих, хто вперше переступив поріг школи або знову сів за парту та зробив черговий крок по цікавій, повній відкриттів та досягнень, шкільній дорозі. Саме в цей день радісними голосами дітей наповнилися зали нашої бібліотеки. Для другокласників СПМШ № 16 бібліотекарі Галина Чередник і Тетяна Ковалінська підготували цікаву розповідь про країни Євросоюзу і про нашу рідну Україну, яка знаходиться в центрі Європи. На книжковій виставці «Україна на карті Європи» діти мали змогу ознайомитися з книгами про природу рідного краю, його історію та видатних людей Київщини. Цікавими, наповненими яскравими спогадами про літо, виявилися розповіді дітей про відпочинок під час канікул в країнах Європи.
Завідуюча Катерина Волинець привітала дітей з новим навчальним роком, побажала підкорити найвищі вершини знань та втілити в життя найсміливіші задуми.

Кроки до мети Ані Агалієвої

Нещодавно вийшов з друку літературно-художній альманах «Ковток життя. Літо 2017», виданий ТОВ «Час Змін Інформ». Серед талановитих авторів-початківців є читачка нашої бібліотеки, учениця СПМШ №16 Аня Агалієва. Вірші дівчина почала писати цього літа. А народжувалися вони під впливом класичної поезії українських письменників. Аня неодноразово перемагала і посідала призові місця в конкурсах декламаторів поезій Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Василя Стуса, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Бориса Олійника, Павла Глазового, Володимира Іванціва, Анатолія Кульчицького. І в небайдужій поетичній душі визрівали зовсім недитячі філософські роздуми:

Коли всі сплять – душа мандрує,

Отримує свободу на політ!

Летять думки!.. Ніхто їх не вгамує:

Для них доступні Всесвіти і світ!

Думки талановитої дитини летять, розправивши крила, назустріч юності, надії, любові та мріям:

Поглянь у небо – сонячне, безхмарне!..

Зроби два кроки, друже, до мети!

З Днем Прапора, моя Україно!

День Державного Прапора – це свято всіх поколінь українців. Це данина поваги символу держави, що пройшов довгий, героїчний шлях. Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і незалежність. 

Бібліотекарі привітали зі святом Спаса захисників Вітчизни

19 серпня  православні християни відзначають свято Преображення Господнього, або Спаса. У цей день за древнім церковним звичаєм  святять груші, яблука, мед і об­жинкові вінки. Тому в народі цей день називають Другим, або Яблучним Спасом.                         

Працівники бібліотеки традиційно в цей день відвідують військовослужбовців, які лікуються в Білоцерківському шпиталі. Бібліотекарі  пригостили захисників Вітчизни освяченими фруктами, медом, солодощами.  Завідуюча бібліотекою  Катерина Волинець привітала  воїнів зі святом та побажала міцного здоров’я, миру і спокою в кожній родині і в Україні.

Українська обкладинка Гаррі Поттера потрапила до списку найкращих

В червні минуло 20 років з дня виходу в світ книги «Гаррі Поттер і філософський камінь». З цієї нагоди американський книжковий ресурс відібрав 17 найгарніших та новаторських обкладинок першої частини серії – і українська серед перших. Пригоди Гаррі Поттера були перекладені більш ніж 68 мовами. З кожним новим перекладом на світ з’являлась нова обкладинка і новий образ Гаррі Поттера:

Протягом чи на протязі?

На жаль, в Україні обмаль людей, які говорять на чистій українській мові. Сьогодні в мові українців зустрічається занадто багато сленгу та русизмів. Якщо ви прагнете грамотно говорити та писати, вам в нагоді стане посібник Олександра Авраменка «100 експрес-уроків української». Створюючи цю книжку, автор задумав у легкій і цікавій формі розповісти про поширені помилки як у приватному спілкуванні, так і в офіційному. Аби комфортно було вдосконалювати свою мову й мовлення, пропонуємо коротенькі уроки з ілюстраціями, які сприятимуть якнайкращому запам’ятовуванню норм сучасної української мови. 

Отже, урок №1 

Протягом чи на протязі?

Помилковим є вживання сполуки слів на протязі, коли кажуть про якийсь проміжок часу: на протязі тижня, на протязі години, на протязі року...

Протяг – це різкий промінь повітря, що продуває приміщення крізь щілини або відчинені двері чи вікна.

Тому, окреслюючи проміжок часу, уживайте слово протягом або впродовж. Ось вам промовистий приклад.

Якщо протягом години стояти на протязі то можна застудитися.

Хлопчик з Голубиної вулиці

8 серпня виповнюється 105 років від дня народження нашого земляка, відомого письменника Бориса Ямпольського

  

Чи можете ви уявити, яким було наше місто на початку минулого століття? Маленьким, непомітним, загубленим серед полів України десь на старому, зарослому подорожником, чумацькому шляху.

         Вулиці міста не називалися ні іменами великих полководців, ні на честь історичних подій. Була Голубина, була Водопійна, по якій, піднімаючи куряву, гнали  худобу до річки. Була Виноградна, на якій не можна було знайти хоч один кущ винограду. На Ковальській вулиці не було жодної  кузні, там працювали бондарі, а ковалі жили на Смоляній, де ніхто і ніколи не варив смолу. Була вулиця Головна, а на ній аптека, готель «Лісабон», цирульня «Шик», казіно «Монте Карло», де програвали не лише цілі маєтки, а й навіть своїх дружин. В театрі «Експрес» розігрували містерії і марширувала група ліліпутів. Була і тюрма. Все, як у людей...

         Такою Білу Церкву змальовує в автобіографічній повісті «Хлопчик з Голубиної вулиці» відомий єврейський письменник, наш земляк Борис Ямпольський, дитячі роки якого пройшли  у нашому місті.

         Про цікаві факти з історії Білої Церкви дізналися читачі нашої бібліотеки під час краєзнавчих читань «Відомі люди нашого краю».