Словограй Ігоря Січовика

17 червня у бібліотеці відбулася мовознавча година "Словограй Ігоря Січовика", присвячена 80-річчю від дня народження українського дитячого письменника та поета Ігоря Прокоповича Січовика.

Бібліотекарі розповіли дітям про життєвий та творчий шлях письменника. Ігор Січовик народився 17 червня 1945 року в селі Велиць Ковельського району на Волині в родині сільських учителів. Писати вірші почав ще з 12 років, і за своє життя видав понад 40 книжок для дітей. Його твори — вірші, загадки, скоромовки, казки, дражнилки — увійшли до букварів, читанок, збірників для позакласного читання та стали улюбленими серед малечі й педагогів. Він був членом Національної спілки письменників України.

Маленькі читачайлики грали у гру «Що тут не так?», наперебій читали скоромовки, вивчали нотну абетку. Діти дізналися про омоніми, анаграми, каламбури, а також про омографи — слова, що пишуться однаково, але змінюють значення залежно від наголосу.

Особливе захоплення викликала казка «Таємниця Туди-Сюди», у якій діти дружно рятували хлопчика Івасика з підземелля та правильно відповідали на всі запитання. Гра «Знайди приховані слова» і завдання «Правильно склади вірш “Сміхота”» теж подарували учасникам багато радості та веселощів.

Однією з помітних праць Ігоря Січовика є повість «Неймовірні пригоди барона Мюнхаузена в Україні» (2004), де легендарний герой потрапляє до України часів козацтва. Автор майстерно вплітає в текст український фольклор, звичаї, традиції та історичні реалії, водночас подаючи їх із гумором та оптимізмом. За мотивами повісті створено два театральні сценарії.

Захід пройшов у теплій, веселій і пізнавальній атмосфері. Діти не лише розважались, а й відкрили для себе багатство українського слова, яким щедро ділився з ними Ігор Січовик.

Іван Сірко – великий характерник

Козацтво – це унікальне явище у світовій історії притаманне Україні. У цьому році минає 250 років зруйнування Запорозької Січі. Підло, використавши козацтво у російсько- турецькій війні 1768-1774 років катерина ІІ наказує зруйнувати Запорізьку Січ. Козацьку старшину було віддано на каторгу. Кошового атамана Петра Калнишевського ув’язнили в Соловецькому монастирі. Величезні володіння на анексованих землях отримали фаворити. Розпочалось імперське захоплення та колонізація українських земель. Вільне українське козацтво утворило Задунайську Січ.

Про історичні передумови формування козацтва, визначних кошових атаманів, серед яких особливе місце займає Іван Сірко, йшлося на годині читацьких вражень за книгою Марії Морозенко «Іван Сірко – великий характерник». Наші читачі, обмінялись враженнями від читання цієї книги, переглянули відеоролик про Запорізьку Січ та буктрейлер на книгу. Бібліотекарка зачитала цікаві уривки з книги, познайомила з книгами про козацтво, які є у бібліотеці.

В книзі Марії Морозенко описано дитинство Івана Половця, формування та гартування його козацького духу, якому сприяли умови та оточення. Змалку Іван був особливою дитиною. Авторка цікаво подає пригоду купальської ночі, засновану на легенді про квітку папороті, випробування хлопця, які він пройшов перед тим, як стати характерником. Про подальшу долю Івана Сірка, його бойові звитяги розповів читач бібліотеки Артем Івашин. Іван Сірко був кошовим отаманом Запорізької Січі рекордну кількість разів – за різними джерелами від 8 до 15 разів. Відомо, що Сірко володів кількома мовами, зокрема татарською, польською та турецькою, підтримував зв’язки з французьким королем Людовіком ХІV, був не лише відважним воїном, а й талановитим стратегом. Завдяки його тактиці козаки знищували чисельно переважаючі сили ворогів. Політичні погляди Івана Сірка часто змінювались. Незмінною залишалась його антипольська і антимосковська позиції.

Цей захід запам’ятається дітям, адже Іван Сірко гарний приклад для наслідування у формуванні козацького духу.

На варті історичної істини

10 червня у бібліотеці відбулася зустріч з педагогом, методистом з історії, співавтором підручників з Історії України та Всесвітньої історії для загальноосвітніх шкіл, відомим блогером Віталієм Дрібницею, який є автором популярного ютубканалу "Vox Veritatis". Його канал набрав понад 470 тисяч підписників і 200 мільйоняв переглядів. У 2024 році Віталій Олександрович увійшов у топ-50 блогерів України за версією журналу "Форбс". Він також отримав нагороду від Київської обласної ради - Нагрудний знак "За заслуги перед Київщиною".

Крім того, вчитель з Білої Церкви став героєм статті The New York Times.У матеріалі від 17 квітня цього року журналісти розповіли про його унікальний підхід до спілкування з росіянами через чат-рулетку.

Його відео, що базуються на історичних джерелах і фаховому аналізі, вже давно стали важливою платформою для всіх, хто прагне розібратися в минулому без ідеологічних викривлень.

Під час зустрічі блогер спілкувався з читачами про ключові періоди української історії — від Київської Русі до подій новітньої доби. Особливу увагу присутні приділили причинно-наслідковим зв’язкам у війні між Росією та Україною, намагаючись осмислити її не лише як сучасний збройний конфлікт, а як продовження багатовікової агресивної політики Москви щодо української державності, культури та ідентичності.

У ході діалогу також порушувалися складні та болючі сторінки історії, зокрема — трагічні моменти в українсько-польських відносинах. Обговорення охоплювало події Волинської трагедії, переселення, репресії та конфлікти між двома народами у XX столітті. Водночас звучали й приклади того, як Україна та Польща, пройшовши складний шлях, сьогодні виступають союзниками у боротьбі проти спільної загрози з боку Росії. Блогер наголосив на важливості чесного й об'єктивного діалогу про спільне минуле, який має стати підґрунтям для справжнього примирення.

«Історія — це не тільки пам’ять про перемоги, але й усвідомлення власних помилок. Важливо говорити і про поразки, щоб зробити висновки та уникати спекуляцій і маніпуляцій у майбутньому», — зауважив Віталій Олександрович.

Порівнюючи нинішню російсько-українську війну з іншими конфліктами в історії, він акцентував, що це боротьба не лише за територіальну цілісність, а й за історичну правду, за право називати речі своїми іменами й відстоювати власну національну ідентичність.

Пан Віталій розповів присутнім про видатних українських істориків, про їх напрацювання у створенні сучасної української історичної енциклопедії, про роботу над створенням сучасних підручників інтегрованого курсу "Історія України і світ".

Свято смаку і прохолоди

10 червня - Всесвітній день морозива.

Цього дня бібліотекарі навідались до вихованців Білоцерківського ЗДО №19 "Кобзарик". Для книголюбчиків фахівчині влаштували свято «Солодко та прохолодно», присвячене найвідомішому літньому смаколику.

Свято розпочалося з невеликої мандрівки в історію виникнення морозива. Діти дізналися про цікаві факти та корисні властивості цього смаколика, розгадували загадки, та відповідали за запитання вікторини. Під кінець заходу малеча отримала у подарунок свій власний макет улюбленого десерту. А руханка- танок "Я люблю морозиво!"додала маленьким книлюбчикам настрою та веселощів.Найсмачніший день у році пройшов весело і цікаво та наповнив дитячі серця яскравими емоціями!

Звичаї Трійці - коріння народу

Напередодні великого християнського свята - Трійці, в бібліотеці була проведена година писанкарства "Божі ручки". Майстриня з розпису Вікторія Сініцька розповіла присутнім, що

писанка не є суто великоднім атрибутом. Наші пращури розписували її протягом року до різних свят і подій.

З давніх-давен люди звертаються до Бога з молитвою, здіймаючи руки до неба, благаючи захистити від лиха та зла. Тому рука, розкрита долоня стала символом захисту від нещастя, а писанку українські майстрині назвали "Божі ручки".

Пані Вікторія наголосила, що найбільшу силу обереги мають, якщо їх написати на білому яєчку.

Для такого розпису вибирають ціле яйце, не тріснуте, бажано домашнє, щоб було запліднене, інакше втрачається його магічна сила, і ні в якому разі яйце не вариться, бо з вареного не буде життя. За законом писанкарства, оберіг має зберігатися рік, а потім пишеться нове яйце, адже протягом року в людини щось змінюється в житті, вона прагне чогось іншого, відповідно, замовляє щось нове для себе. Стара писанка закопується в землю. Викидати її чи бити не можна.

Писанка, розписана перед Трійцею, очищує простір, наповнює домівки Божою благодаттю, створює магічний захист від зла, ненависті і лиха.

У цей день бібліотекарі також дарували відвідувачам букети запашних трав - символів зелених свят: татар-зілля, м'яти, любистку, материнки, шовкової трави з побажаннями теплого щедрого літа, бажаного миру і перемоги!

Непрочитані сторінки дитинства

4 червня — День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф.
Також сьогодні — Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії.

Станом на 3 червня 2025 року:
 631 дитина загинула;
 понад 1971 — поранені.

Це не просто цифри. Це обірване дитинство, втрачені життя, біль, який неможливо виміряти.Перед бібліотекою відбулася тиха акція «Книжки, які вони не встигли прочитати». На стільчиках — дитячі книжки та іграшки. Символи історій, які не дочекалися своїх маленьких читачів…

Літо, привіт!

Свято "Літо, привіт" стало справжнім вибухом радості, творчості й веселощів для дітей !

Усі учасники із захопленням брали участь у різноманітних руханках, іграх на спритність і креативність — змагання були не лише цікавими, а й розвивали увагу, командний дух і фантазію. Особливо дітям сподобалось згадувати закінчення народних прислів’їв та приказок — ця частина програми поєднала розвагу з пізнанням народної мудрості. Читачка Варвара Пациаді підготувала для всіх присутніх захопливу руханку. Діти перетворювалися на хвилі моря та летючих чайок! Не менш яскравими були фотозони, стилізовані під літню тематику: квіти, сонце, веселкові декорації — усе сприяло створенню чудового настрою та яскравих світлин на згадку.

Кожна дитина мала змогу ознайомитися з цікавими і веселими передбаченнями на літо від крутого гусака-читака: буде багато подорожей, кумедних історій, морозива, рецептів лимонаду і багато прочитаних книг. Свято подарувало море позитивних емоцій, сміху та дружнього спілкування. Теплий, сонячний, позитивний початок літа запам’ятається дітям надовго! Всі діти отримали щедрі подарунки від депутатів Білоцерківської міської ради Ольги Нагорної та Сергія Грисюка.

Народжені Україною у травні

У травні виповнилося кілька ювілейних дат відомих українських письменників: 130 років від дня народження Тодося Осьмачки, 125 років від дня народження Юрія Липи, 115 років від дня народження Сави Голованівського. Щомісячно в межах літературного четверга знайомимо наших користувачів з життєвим і творчим шляхом визначних творчих особистостей. Членам клубу «Серпанок» бібліотекарка Юлія Харченко підготувала презентацію «Народжені Україною», познайомила присутніх з непростою долею Тодося Осьмачки, трагічним життєвим шляхом Юрія Липи, заповітними мріями Сави Голованівського. Присутні дізнались про об’єднання та літературні течії періоду творчості ювілярів, їх політичні погляди, бажання бачити Україну вільною і незалежною. Увазі присутніх запропоновано книги, які є у бібліотеці.

Збережемо світлу пам'ять про героїв нашої землі

23 травня в Україні відзначається День Героїв - свято, присвячене борцям за волю та незалежність країни.

Це особливий день пам'яті та шани тим, хто не шкодував власного життя заради майбутнього держави.

Цього дня для восьмикласників ліцею "Білоцерківський колегіум" працівники бібліотеки підготували годину мужності і слова "Збережемо світлу пам'ять про героїв нашої землі".

Завідувачка бібліотекою Катерина Волинець розповіла учням про заснування Дня Героїв, про борців за самостійну Україну, починаючи з лицарів Київської Русі, вояків армії УНР, ОУН, УПА та героїв сучасної національно-визвольної боротьби.

Родзинкою заходу стала презентація двох книг відомого письменника-краянина, члена Спілки письменників України, лауреата міських, обласних і Всеукраїнських літературних премій Андрія Кириченка: поетичної збірки "CANNONІЧНІСТЬ" та збірки новел "Домбейко".

Андрій Степанович розповів дітям про фронтові будні воїнів, про те, як відрізняється початок війни в 2014 році від повномасштабного вторгнення, наголосивши, що мужність і людяність, героїзм і милосердя крокують поруч на цій несправедливій війні. Тому не дивно, що слухачі просили читати вірші і про війну і про кохання.

Особливе враження на присутніх справив вірш "Герої лихих часів", який став гімном батальйону "Скала", а також новела "Червень 2014".

Такі приклади героїзму наших воїнів і жорстокості ворога ніколи не забудуться. І кожен, хто почув живе слово з уст поета-фронтовика, виніс з собою вдячність і розуміння того, що справжні герої - поруч.

У долі своя весна

До 80-річчя від дня народження Юрія Рибчинського, одного з найяскравіших поетів сучасної України, автора численних пісень, які стали культурним надбанням нації, працівники бібліотеки-філії №4 сімейного читання підготували літературно-мистецьку композицію «У долі своя весна». Із розповіді завідувачки бібліотеки Катерини Волинець члени клубів «Сузір’я» та «Серпанок» дізналися чимало цікавих фактів з життя Юрія Рибчинського, його творчих пошуків, мандрівок, зустрічей із видатними особистостями та натхнення, яке він черпав із рідної землі.

На заході звучали вірші митця «Наша мова», «Молитва», «Батьківське слово», «Чекай мене», «О п’ятій ранку», а також уривки з поеми «Поїзд».На заході згадували  тісну творчу співпрацю Юрія Рибчинського з Володимиром Івасюком, у якій народжувались справжні музичні шедеври. Саме в їхньому спільному доробку — знакові пісні, «У долі своя весна», «Кленовий вогонь», що передають дух епохи й емоційну глибину української душі.

Не менш плідним був творчий союз з Миколою Мозговим: разом вони створили низку пісень «Минає день», «Знов я у гори йду», які стали популярними серед кількох поколінь. Їхня співпраця вирізнялася щирістю, мелодійністю та глибоким ліризмом. Спільна робота з Ігорем Покладом, яка дала Україні цілу низку таких естрадних шедеврів як «Осіння пісня», «Дикі гуси», «Чарівна скрипка», «Скрипка грає», «Тиха вода», «Русява наречена».  Їхній тандем подарував слухачам хіти, що стали візитівками української естради й досі не втрачають своєї популярності. а також його пісні, що вже давно полюбилися мільйонам українців.

Присутні мали змогу почути й побачити відеозаписи композицій, які Юрій Рибчинський створив у тандемі з відомими композиторами Олександром Злотником, Геннадієм Татарченком, композитором і співаком Павлом Зібровим.Звучали на заході також пісні композиторів у виконанні самодіяльних співаків Наталі Мельник, Ганни Соколенко з клубу «Сузір’я та Тетяни Полторацької та Олександра Матвієнка з клубу «Серпанок».

Цей вечір став справжнім святом українського мистецтва, де поезія й музика злилися в єдине ціле, нагадуючи всім про силу слова, мелодії та серця.

Подорож у світ без бар’єрів

У межах загальнонаціонального Тижня безбар’єрності фахівчині бібліотеки -філії №4 сімейного читання провели для читачів-учнів 3-А класу БПМЛ гімназія №16 пізнавальний урок. Завідувачка бібліотеки Катерина Волинець розповіла дітям, що таке безбар’єрність, чому вона важлива та які бувають її види — фізична, інформаційна, цифрова, комунікаційна, соціальна та емоційна. Безбар’єрність — це не лише про пандуси та ліфти, а передусім про повагу до кожної людини, незалежно від її віку, стану здоров’я чи можливостей.

Діти дізналися, що ідею проведення Тижня безбар’єрності в Україні започаткувала перша леді Олена Зеленська. Мета ініціативи — виховання у суспільстві культури доступності, рівності та розуміння.

Учасники заходу мали змогу ознайомитися з унікальними книжками, надрукованими шрифтом Брайля, що допомагають людям із порушенням зору читати й відкривати для себе нові світи. Діти з цікавістю торкалися сторінок таких книжок, вивчаючи загадкові крапкові знаки.

Бібліотекарка Євгенія Ніколайчук представила відеопрезентацію «Дітям про безбар’єрність», у якій були розглянуті життєві ситуації, що вчать емпатії, підтримці та взаєморозумінню. Після перегляду діти активно обговорювали, як можна допомогти іншому у складній ситуації та як уникати упереджень.

На завершення заходу учні познайомилися з історіями видатних особистостей, які мали певні фізичні або інші вади, але це не завадило їм досягти успіху. Серед них — геніальний композитор Людвіг ван Бетховен, який втратив слух, і всесвітньо відомий фізик Стівен Гокінг, що мав важке захворювання, але змінив уявлення про Всесвіт.

Захід не лише збагатив знання дітей, а й став ще одним кроком до створення суспільства рівних можливостей для всіх.

День вишиваних історій

До Дня вишиванки, який відзначається в нашій країні третього четверга травня, працівники бібліотеки підготувили День інформації «Вишиваємо перемогу».

Розпочалося свято відкриттям виставки робіт майстрині, художниці, лауреатки міської молодіжної літературно-мистецької премії імені Миколи Вінграновського (2009), нашої колеги – бібліотекарки Білоцерківського природничо-математичного ліцею-гімназії №16 Мирослави Пациаді та її донечки Варвари «Вишивати і картини малювати». Виставка вишивок та картин об’єднала різні форми і техніки в єдине гармонійне мистецьке полотно. В експозиції представлені:

вишивки різними техніками — від класичних хрестиків до художньої вишивки, які демонструють багатство українських традицій та майстерність рукодільниці;

 живописні полотна, створені з душею, де кожен мазок передає глибокі емоції та відображає багатство внутрішнього світу художниці;
☕ малюнки кавою — незвичайна техніка, що перетворює ароматний напій на інструмент мистецтва. Ці картини вражають своєю теплотою та м’якістю тонів.
пастель — ніжні, атмосферні роботи, що відзначаються витонченими переходами кольорів і ліричним настроєм.
Дитячі малюнки і поробки Варвари вражають  щирістю, добротою, власним баченням прекрасного через призму дитячих емоцій.

Ця виставка — не просто демонстрація техніки, а справжній діалог традиції та сучасності, кольору й текстури, аромату кави й нитки, що оживає у візерунках.Читачі-діти порадували відвідувачів бібліотеки флешмобом  своїх фотосвітлин у вишиванках.

Крім того,бібліотекарки Жанна Харченко і Євгенія Ніколайчук завітали до учнів 1-А класу (класовод — Вікторія Засуха), щоб розповісти дітям про значення свята, його традиції та цікаві факти про українську вишивку.

Діти із захопленням слухали «Казку про чарівну сорочку», в якій вишиванка допомогла мамі одужати. Особливою частиною заходу стала відеопрезентація "Що читачі бібліотеки говорять про вишиванку", яку підготувала бібліотекарка Жанна Харченко. Учасники заходу також коментували свою вишиванку: «Вона надає мені швидкість, сміливість, впевненість, силу, любов, тепло, красу!» Першокласники активно брали участь у пізнавальній вікторині, а за правильні відповіді отримували емблему "Друже Вишиванки". Атмосфера заходу була теплою, веселою та пізнавальною — свято вдалося!

Вишиванка- українська суперсила!

Сьогодні ми святкуємо День вишиванки. Це день нашої пам'яті, культури й любові до України.

Вишиванка - більше, ніж одяг. Це ниточка, що з'єднує покоління, це голос предків, що говорить в орнаментах, це оберіг, що зігріває душу.

Ми особливо радіємо, що наші юні читачі долучилися до свята у вишиванках. Їхні усмішки, щирі серця і розмаїття візерунків на сорочках - це надія на те, що українська традиція житиме і розквітатиме.

Материнське серце - оберіг України

У бібліотеці відбувся особливий захід клубу «Сузір’я», присвячений Дню матері. Почали з найголовнішого — хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих синів і дочок, які віддали своє життя за Україну.

З глибокою повагою звернулися до матерів, чиї діти нині боронять нашу державу в лавах ЗСУ. Вшанували й багатодітних мам — тих, чия безмежна любов і турбота дарують світові майбутнє.

Зі сцени лунали пісні про найдорожче — маму. Їх щиро виконували Наталія Мельник, Анжела Ганущак, Ганна Соколенко, Лідія Піскун і гостя клубу Людмила Апольонова. Звучали такі пісні, як «Пісня про рушник», «Материнська любов», «Батьків хатина», «Біля тополі», «Колискова» та інші — композиції, що торкаються серця .

Теплі слова ведучої Тетяни Сулейманової нагадали: у кожної мами — своя історія. У когось — донечки, у когось — сини, а в когось — і ті, й інші. Але материнське серце — завжди одне: велике й безмежне.

Окремі слова вдячності пролунали на адресу найповажніших жінок клубу — Зінаїди Косяненко та Валентини Яковець. Для багатьох вони — як мами: і порадять, і підтримають, і завжди будуть поруч.

Це було справжнє свято вдячності, любові й сили — свято української матері!