Епоха, у яку він народився, була зовсім іншою, ніж та, у яку довелося жити, невимовно страждати, втікати від смерті і з болем повертатися в пам’яті у своє щасливе дитинство.
Учасник Першої світової війни. Випускник Київського інституту народної освіти (1925).
Вчителював у народних школах. Виступав з послідовною критикою комуністичної ідеології та інтелігенції, що співпрацювала з владою СРСР.
У 1933 році був арештований більшовицькою владою, зазнав переслідувань з боку радянської репресивної психіатрії.
Поневіряючись без легальних документів більше десяти років по чужих хатах, глухих хуторах і селах, Осьмачка лише у 1942 році вернув до Львова,а звідти, в 1944 році, - до Німеччини.
Відчай, депресії ще більше ламали дух письменника. Тому він втікав не тільки від удаваних ворогів, а ще й передусім від самого себе.
На початку липня 1961 року у Мюнхені, прямо посеред вулиці його розбив параліч. Друзі своїм коштом доправили Осьмачку до США на лікування у психіатричну лікарню “Пілгрім Стейт Госпітал”, з якої поет вже живим не вийде. Іван Багряний останній бачив хворого митця “розбитого паралічем і безпам’ятного. Всіма забутого і покинутого".
7 вересня 1962 року серце поета зупинилося назавжди. Похований Тодось у штаті Нью-Джерсі.
Немає коментарів:
Дописати коментар