понеділок, 24 лютого 2014 р.

Свято Масляної святкуємо – радість всім даруємо

Масляна – давньословянське свято на честь весняного пробудження природи. Християнська церква включила Масляну у свій календар: масляний тиждень напередодні Великого посту, проте вона так і не набула релігійного змісту.                  На Масляну дорослі та молодь катались на конях, ходили в гості, влаштовували бенкети у складчину. В деяких місцевостях Масляну зображувала заміжня жінка, яку під жарти возили на санчатах односельці. Широке розповсюдження мав звичай колодки (колодія), відомий у кількох варіантах. Наприклад, розігрували народження і поховання дерев’яної  ляльки (колодки) – відгомін давнього ритуалу знищення опудала Зими. Найчастіше колодку у вигляді поліна, качалки, стрічки, хустки, квітки тощо чіпляли парубкам і дівчатам як символічне покарання за те, що вони не взяли шлюб минулого року, а ті відкупувалися грішми або могоричем. На Подоллі хлопці пригощали дівчат пивом, солодощами – купували (запивали) колодку. У подяку за це кожна дівчина вишивала перкалеву хусточку, оздоблюючи її квітками та ініціалами свого обранця, та дарувала йому на Великдень – повертала колодку. Такі ритуали нерідко завершувалися укладанням шлюбу.
У наші часи деякі елементи традиційної Масляної використовуються у святі "Проводи зими".
Кожний день Масниці має певне значення, назву, та цікаві звичаї:
Понеділок
У цей день, жінки ішли до корчми і розпочинали свято Масляни. Якщо ж до їх компанії хотіли долучитись чоловіки, то їм на шию чіпляли колодку, зняти яку можна було лише поставивши могорич. У понеділок лаштували веселі гойдалки, крижані спуски на санчатах.
Вівторок
Всі виходили на вулицю, де влаштовувались веселі забави, які тривали майже весь день. У вівторок ходили  в гості, парубки виглядають наречених, а дівчата сужених.
Середа
У цей день тещі частують своїх зятів млинцями.
Четвер
В цей день не можна шити та прясти.
П'ятниця
У цей день зять повинен почастувати свою тещу. П'ятниця так и називалася – "тещині вечіркі". Після цього зятю належило покатати свою тещу вулицями села, або ж міста. При тому сервіс в такому випадку напряму залежить від характеру тещі, тобто злу та сварливу везуть по нерівній дорозі і, навпаки, якщо теща лагідна, то і дорога рівна, немов струна.
Субота не позначена цікавими обрядами.
Прощена неділя
Найбільш пишно відзначають неділю. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром. Проводились масові гуляння, ігрища, забави.
Масляна завершувалась "прощеною неділею", коли всі прощалися з масляним, смачним, веселим тижнем і водночас просили у близьких вибачення (прощення) за нанесені образи. В цей день потрібно обійти усіх родичів та сусідів і попросити пробачення за всі скоєні образи, аби очиститись перед Великим постом від усякої скверни.
З початком нового тижня наступає Великий піст.

Прислів'я і приказки:
Масляна, Масляна, яка ти мала – якби ж тебе сім неділь, а посту одна.
Не завжди котові Масляна, буде і Великий піст.
Хоч з себе все зняти, а масницю провести.
Боїться Масляна гіркої редьки та пареної ріпи (тобто посту).
Не життя, а Масляниця - тиждень гуляє.
Млинець не клин – живіт не розколе.
Млинці черева не псують.

Народні прикмети:
Яка Масляна неділя, такий і Великдень.
Якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видасться весна.
Негода в неділю перед масляною - до урожаю грибів. 
Якщо на масницю йде сніг, буде врожай гречки.                                            Масляна - об'едуха, грошей пріберуха. 

Використана література:

Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис / Олекса Воропай. - К.: Велес, 2005. - 528 с.

Це неординарний опис народно-календарних звичаїв, а також вірувань і уподобань українців. Автор використав у нарисах як свої записи, зібрані впродовж багатьох років, так і наукову та художню літературу. Праця розподіляється на чотири частини: "Зима", "Весна", "Літо", "Осінь", в окремій праці розповідається  про одяг українців. 
Сучаснику, безперечно, буде корисно заглибитися у багатий духовний світ українського народу, згадати неписані закони, якими керувалися в житті наші предки.


 Скуратівський В. Вінець. - К.: Вид-во УСГА. - 240 с.

У запропонованій книзі "Вінець" - український народний календар - увійшли описи народних свят, забав, ворожінь, обрядових дійств, прикмет, а також приповідки, прислів'я, тексти пісень, пов'язаних з проведенням сільськогосподарських робіт.
Книга розрахована на широке коло читачів.


Скуратівський В. Український рік: розповіді / Василь Скуратівський; іл. Євгена Попова. - К.: Веселка, 1996. - 238 с.: іл.

Ця книга - своєрідна енциклопедія українського народознавства, яка увібрала в себе багатющий досвід народних спостережень про погоду, розповіді про походження назв місяців, тижнів, днів, про те, коли краще розпочинати і завершувати ту чи іншу роботу тощо.



Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник / А.П.Пономарьов, Л.Ф.Артюх, Т.В.Косміна та ін. К.: Либідь, 1993. - 256 с.: іл

Книга - своєрідна енциклопедія традиційної культури та побуту українців. Стислі, але ємкі відомості про забуті способи ведення господарства, хатнє начиння, народну моду, звичаї та обряди, демонологію тощо розміщені за зручним для читача тематично-абетковим принципом і супроводжуються оригінальними ілюстраціями.

неділю, 23 лютого 2014 р.

Біла Церква - Афганістан - Вічність...

20 лютого в нашій бібліотеці відбулася зустріч учнів Білоцерківського колегіуму з письменницькою родиною Анатолія Івановича і Галини Семенівни Гай, присвячена 25-річчю виведення радянських військ з Афганістану. Анатолій Іванович розповів дітям про своє перебування на афганській землі, про ратний подвиг наших земляків, познайомив зі своїми книгами афганської тематики. На зустрічі письменник представив нову книгу "Крапля нашої крові на чужім знамені", в якій зібрана інформація про білоцерківців  учасників бойових дій та миротворців в різних країнах світу. Одна із сторінок книги присвячена прапорщику Валерію Шелоумову, воїну-афганцю, внучка якого була серед присутніх в залі.
Галина Семенівна прочитала свої вірші зі збірки поезій "Не обминеш своїх доріг", які стали поетичним підсумком розповіді про долю людини:
 "Не обминеш своїх доріг.
Вони простеляться під ноги
З відтіль, де батьківський поріг
І до останнього порога"

вівторок, 18 лютого 2014 р.

Солдати чужої війни

25 років минуло від тоді, як останній солдат перетнув кордон афганської землі. Їх називають воїнами-інтернаціоналістами, вони виконали свій обовязок, але, на жаль, ціною власного життя.                   На зустріч до семикласників БЗШ №6 завітав воїн-інтернаціоналіст Сергій Лемеш, який також пройшов горнило афганської війни, про що свідчать бойові нагороди: орден Червоної зірки та медаль “За бойові заслуги”. До речі, остання нагорода знайшла свого героя через 22 роки. Діти уважно слухали розповідь Сергія Михайловича про далекий Афганістан, босоноге та голодне дитинство маленьких афганців, про бойові походи своїх однополчан, ще зовсім юних, безвусих.

Хвилиною мовчання присутні вшанували память загиблих.

суботу, 15 лютого 2014 р.

Як на Стрітення ясно — весна прийде красна.

Це свято входить своєї датою в християнський календар, як один з найзначніших пам’ятних днів, які відзначаються усім християнським співтовариством протягом майже двох тисячоліть і стоїть в одному ряду з такими важливими подіями, як Різдво Христове, Хрещення Господнє, Великдень і т. д.
Подія, яка відзначається 15-го лютого, на 40-ий день після того, як Христос був народжений в наш світ Дівою Марією більше двох тисячоліть тому, нерозривно пов’язана з непорушними традиціями іудейського народу і знаходиться в частині закону, який передав їм Сам Бог. Священний обряд, що чиниться батьками немовляти, який став первістком чоловічої статі в кожній юдейській родині, котра шанує закон Божий, наказує його принесення до Святилища для вірного представлення перед Господом. Це відбувається також і в пам’ять про позбавлення від поразки Ізраїльських первістків в ніч виходу євреїв з Єгипту, а також переслідує своєю метою закінчення обряду остаточного очищення матері малюка. При вчиненні даного обряду передбачається принесення матір’ю немовляти жертовного однорічного ягня, або двох молодих голубів. Більш докладно, за даними проекту DilovaMova.com, це описується у Святому Писанні - Біблії, в третій Книзі Мойсеєвій, Левіт глава 12.
За Писанням Діва Марія принесла до Єрусалимського храму двох молодих голубів. В храмі в ті дні служив один святий старець, на ім’я Симеон. У свій час він так забажав бачити обіцяного Богом месію, Ізбавителя Ізраїльського, що Господь Духом Святим передбачив йому, що він не побачить своєї смерті, доки не побачить Христа Господнього. Симеон був дуже похилого віку, але тоді в той день по натхненню він прийшов у храм. Більш детально це подія описана в Євангелії від Луки у другій главі з 25-го вірша.
Вперше свято Стрітення Господнього в історичних документах згадується вже в IV столітті нашої ери. Це був день, який завершував цілий сорокаденний святковий цикл з дня Різдва Христового. У християнські календарі він увійшов й тому, що подія, яка згадується в цей день є не тільки знаковою, але й одною з ключових моментів, які свідчать про високу місію, яку поклав Бог на Ісуса Христа

А ще, саме на Стрітення наші пращури прогнозували погоду, адже саме в цей день, за повір’ями, зима зустрічається з весною й вирішують хто далі буде панувати. 

Прикметі вір, але й перевір

На Стрітення сніжок - весною дощик.

На Стрітення лід починає танути - «каптан з шубою зустрічається».

Сніг мете через дорогу - буде пізня весна, а коли не мете, то рання.

Потепління не чекай у найближчі дні, а весна буде пізньою й холодною.

Якщо цього дня погода ясна і тиха, отже, рік буде врожайний.

Якщо вітряна погода - погана прикмета.

Якщо на Стрітення відлига - весна буде пізня, а рік бідним.

Якщо в ніч на 15 лютого небо буде зоряне, то бути зимі ще довго.


Якщо на Стрітення свічки у церкві горять тихо — на спокійне літо, коли ж тріщать — на літо з громами й блискавками

Якщо на Стрітення просохло і піднявся вітер — весну чекай не раніше, ніж за сорок днів.

Як на Стрітення гуска нап'ється із сліду води — господар зазнає много біди.

Як на Стрітення дощ іде — ґазду у році скрута жде.

Як на Стрітення круги навколо сонця — чекай мороз і вітер на віконця.

Використана література:


Дванадцять місяців: нар. календар / Авт. упоряд. Ю.С.Коваленко; худож. Ю.Ю.Козюренко. - К.: Україна, 1995. - 254 с.

Коли і як виникли календарі? Які характерні риси погоди має кожний місяць? Читач знайде у виданні народні прислів'я і прикмети щодо погоди, рецепти вітамінної їжі до сезону, поради косметологів, з питань фітотерапії, гумористичні оповідки.
Розраховане на широке коло читачів.


Энциклопедия зимних праздников / Сост. Л.И.Брудная и др.- СПб.: "РЕСПЕКС", 1995, - 464 с.

В енциклопедії ви знайдете багато цікавої та корисної інформації про всі зимові свята, історію їх святкування, про вітальні листівки, а також народні прикмети, прислів'я, приказки. Цікавим є літературний додаток, де зібрані вірші про зиму.  

Зозуля кувала - мороз одігнала: українські народні прикмети, повір'я та забобони / Упоряд. Наталія Лобас. - Тернопіль-Харків: Вид-во "Ранок", 2009. - 176 с.

Це друга книга кандидата філологічних наук Наталії Лобас. У ній авторка зібрала і систематизувала народні прикмети, повір'я і забобони, пов'язані з різними сферами життя.
Оскільки інтерес до народної творчості зростає, збірка буде цікава філологам, історикам, школярам, студентам та широкому колу читачів.




четвер, 13 лютого 2014 р.

Японські кулі темарі

Темарі – традиційна і дуже древня іграшка, яку робили своїм дітям матері в Китаї, а потім вже і в Японії.  Цим красивим, яскравим кулькам вже близько 1000 років. В даний час темарі стає все більш популярним і в нашій країні. Вважається, що вони приносять в дім щастя і благополуччя, тому їх дарують рідним і друзям, прикрашають новорічну ялинку або кашпо з рослинами і просто використовують як інтер’єрний декор.                       Члени гуртка «Чарівна мить», що працює при бібліотеці, на черговому занятті виготовляли ці незвичайні іграшки. Дякуючи безмежній фантазії майстринь, читальний зал заіскрився різноманітними кольорами і загравами, наповнився піднесеним настроєм від побаченої рукотворної краси.   

понеділок, 10 лютого 2014 р.

Лютневі прикмети: метелиці та замети


Що він за один – лютий?
Звичайно, другий місяць у річній запряжці. А ще? «Лютий – криві дороги», здавна говорили в народі маючи на увазі підступні відлиги, а потім вкриту крижаним панцирем землю, по якій ковзали від узбіччя до узбіччя селянські сани.
Народні назви місяця - сніжень, лютень, крутень, зимобор, бокогрій, криводоріг, межень. І все ж у нас узвичаїлось наймення лютий, бо цієї пори ще тримаються суворі морози. «Лютий питається, чи в добрі чоботи кожен взувається?», — говорили селяни.Та не в цьому сила лютого. А в тому, що до кінця місяця, до початку Великоднього посту, який майже завжди збігався в часі, парубки та дівчата згідно з давньою традицією повинні були остаточно визначитись з вибором своєї пари. Тобто це був останній місяць, в якому справляли весілля. Хто не мав бажання та наміру одружуватись, та цілий рік зволікав із своїм вибором, карався в лютому носінням прив’язаної до ноги, руки, пояса дерев’яної колодки. Цією карою карались не лише молоді дівчата та парубки, а і їхні батьки. Від цієї кари можна було відкупитись, поставити могорич. Найгірше покарання було тим парубкам, від яких народилось позашлюбне дитя. Цей суто український обряд носив назву Колодія. Можливо людину, що не хотіла створювати сім’ю, продовжувати свій рід, давати життя новому поколінню порівнювали з дерев’яною колодою, що втратила всі ознаки живого дерева.

Прикметі вір, але й перевір
  • В лютому білі світові кола навколо сонця чи місяця - збережеться тиха і ясна погода;
  • В лютому дерева вкриваються пухнастим інієм - на щедру медову взятку;
  • Грім у лютому - на сильні вітри;
  • Довгі й товсті бурульки зі стріх в лютому - бути гожому літу;
  • Вітер у лютому гострий віє - рільники мають надію;
  • Коли лютий сухий і холодний, серпень - спекотний;
  • У лютому багато інею - влітку багато роси;
  • Лютий без снігу - літо без хліба;
  • Коли мороз у лютому гостро тримає, тоді вже недовго зима буває;
  • Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур!;
  • У лютому сім погод надворі є: сіє, віє, мутить, крутить, рве, згори ллє, знизу мете;
Використана література:


Дванадцять місяців: нар. календар / Авт. упоряд. Ю.С.Коваленко; худож. Ю.Ю.Козюренко. - К.: Україна, 1995. - 254 с.

Коли і як виникли календарі? Які характерні риси погоди має кожний місяць? Читач знайде у виданні народні прислів'я і прикмети щодо погоди, рецепти вітамінної їжі до сезону, поради косметологів, з питань фітотерапії, гумористичні оповідки.
Розраховане на широке коло читачів.


Энциклопедия зимних праздников / Сост. Л.И.Брудная и др.- СПб.: "РЕСПЕКС", 1995, - 464 с.

В енциклопедії ви знайдете багато цікавої та корисної інформації про всі зимові свята, історію їх святкування, про вітальні листівки, а також народні прикмети, прислів'я, приказки. Цікавим є літературний додаток, де зібрані вірші про зиму.  

Зозуля кувала - мороз одігнала: українські народні прикмети, повір'я та забобони / Упоряд. Наталія Лобас. - Тернопіль-Харків: Вид-во "Ранок", 2009. - 176 с.

Це друга книга кандидата філологічних наук Наталії Лобас. У ній авторка зібрала і систематизувала народні прикмети, повір'я і забобони, пов'язані з різними сферами життя.
Оскільки інтерес до народної творчості зростає, збірка буде цікава філологам, історикам, школярам, студентам та широкому колу читачів.



четвер, 6 лютого 2014 р.

На Оксани потрібно ще сани

6 лютого (Оксани) 
Українська розмовна форма імені Ксенія, що походить від грецького "ксенос", в перекладі як "гостинна".
Назва дня пов'язується з іменами святої черниці Ксенії, котра жила в V ст., і блаженної Ксенії Петербурзької. Остання була дружиною співака придворного хору. Він раптово помер, і 26-річна вдова вирішила почати найголовніший християнський подвиг — вважатися божевільною. Ксенія 45 років юродствувала, блукаючи вулицями Петербурга. Вона мала дар пророцтва, допомагала бідним. Померла близько 1803 р. У сільськогосподарському побуті цей день інколи називають днем Аксенії-напівзимниці, оскільки за старим стилем минуло пів зими. Побутує також інша назва — Аксенія-напівхлібниця: вважається, що до нового врожаю залишилося пів строку. Цього дня було прийнято ворожити щодо нового врожаю. Здавна день Ксенії був добрим показником весняної погоди: 
  • Яка Оксана, така й весна;
  • На Оксани день ясний і тихий, то й весна буде гожою; якщо в обід сонце - рання весна, а коли хурделиця, то затягнеться надовго.
  • На Оксани потрібні ще сани;

Це ім’я засвідчене в творах Лесі Українки, М. Коцюбинського, М. Стельмаха, А. Малишка, Марка Вовчка, Олеся Гончара та інших: «Ксеня кинулась до ліжка» (М. Стельмах); «Намиста несуть до Ксені, світку! Молодий голубить, як лебідку» (А. Малишко). 
«...Сіда хлопець у свій човник 
Та бере весельце; 
Стиснув ручку, махнув веслом:
 «Прощай, Ксеню, серце!..»
 (Леся Українка «Русалка» )

На Наддніпрянській Україні нормативним стало ім’я Оксана (в народному мовленні іноді — Оксеня). Сердешна Оксана у Квітки-Основ’яненка, Оксана в опері С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», Оксана в творах Т. Г. Шевченка: «А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану» («Гайдамаки»); «Згадай же, Оксано, чужа чорнобрива, І сестру Мар’яну рястом уквітчай» («Мар’яна-черниця»). Офіційне ім’я Ксенія у класичній художній літературі засвідчене лише стосовно окремих соціальних груп — черниць, жінок панівного класу тощо. У Т. Г. Шевченка («Княжна»):
 «Вона була ще молодою; 
І прехорошая собою. 
На сонці дуже запеклась,
Та й занедужала. Лежала 
Недовго щось. Седмиці з три, 
І все до крихти розказала... 
Мені і Ксенії сестрі» 
Ім'я Оксана часто оспівується і в пісенній творчості:
Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.